Від Януковича до Зеленського через Порошенка. Хто такий очільник Міністерства освіти Сергій Шкарлет

Перша проблема з цим міністром – він регіонал“, – кричить у мегафон один з учасників протесту під Офісом президента.

Позаду нього – кордон поліції, попереду – півтори сотні протестувальників. Це студенти, науковці й ті, кого прийнято називати активістами – хлопці у футболках “Нацкорпусу” та ГО-шки політичних партій. 

Друга – корупціонер, третя – плагіатор”, – додає хлопець з мегафоном.

Усі або принаймні більшість вийшли сюди проти т.в.о. міністра освіти Сергія Шкарлета. На бетонних сходах, перед кордоном поліції, студенти в чорних мантіях і “конфедератках” символічно залишають йому 4 зелених гарбузи. 

“Зелені гарбузи – зеленому президенту!” – жартує про них інший учасник акції, який залишає Банкову одним з останніх. 

За часів Зеленського протести під Радою, Кабміном чи ОП вдається збирати трьом міністрам – АваковуСтепанову та, власне, Шкарлету. І не те, щоб до інших міністрів у громадськості не було претензій. Просто люди, зацікавлені у процесах, підвладних МОН, МОЗ і МВС, чутливіші, прискіпливіші і часто з роботою в громадському секторі, який рухає цю країну вперед і вміє висувати вимоги.

До Шкарлета така вимога одна – відставка. Після завершення тримісячного випробувального терміну Шкарлета, який поки що не отримав жодної оцінки від уряду, “Українська правда” детально розповідає історію тимчасового міністра освіти. Наскільки відданим регіоналом був Шкарлет? Чи справді він змушував студентів зривати з гуртожитку український прапор у розпал Революції Гідності? Яким його пам’ятають колеги? 

Коканд–Ніжин–Київ

Сергій Шкарлет народився у 1972 році в Узбекистані, у великому історичному місті на сході країни – Коканд. До нього 5 годин льоту рейсом Київ-Ташкент і ще 4 години автівкою. 

У Центральну Азію родину прабабусі майбутнього міністра евакуювали під час Другої світової війни. Там народилась матір Шкарлета, сам Шкарлет і його брат. 

У 1975 році до Української РСР родину покликала оборонка. Батьків запросили працювати на щойно збудований науково-виробничий комплекс “Прогрес” у Ніжині, який і досі випускає артилерійські снаряди, головки самонаведення та медичні операційні мікроскопи. Входить до Укроборонпрому. Від заводу дали квартиру.

Країну, в якій за 45 років Шкарлет посяде найвищу освітянську посаду, він побачив трирічним, тому спогадів про переїзд небагато – змінився клімат і пейзажі за вікном.  

У Ніжині минуло дитинство та юність Шкалета. В перший клас пішов у 7-му школу, а коли “Прогрес” збудував свою, заводську – перейшов у 15-ту. Закінчив її із золотою медаллю. 

Перші гроші, 40 радянських карбованців, заробив приблизно в 14 років – працював листоношею, розповідає Шкарлет. А вже студентом заробляв на поїздках у Польщу – замість збирання ягід тоді їздили на базар, за футболками, джинсами і жуйками, щоб перепродати тут, в Україні.

У 1989 році вступив на інженера-математика (математичне забезпечення систем автоматизації) у Київський політехнічний інститут та перебрався до Києва. 

Математика завжди подобалась“, – пояснює Шкарлет вибір спеціальності. Згадує, що робив його свідомо, ще за шкільних часів освоював обов’язки оператора електронно-обчислювальних машин. 

Як золотий медаліст він міг вступити до КПІ, склавши лише один іспит “на відмінно” – математику. І склав. 

“Важкі часи були студентські, три роки взагалі стипендію не платили, – згадує Шкарлет. – Тоді був 91 рік, я мріяв про сильну Україну. Уже був достатньо дорослим, розумів, який економічний потенціал цієї держави. Хотілось, щоб ми жили достойно”.

Ні про освітянське майбутнє, ні про менеджерське під час навчання не думав – пішов працювати на “Прогрес”, заради якого батьки переїхали з Узбекистану. Розробляв програмне забезпечення. 

Попри відомість і авторитетність Київської політехніки, яку в.о. міністра називає своєю альма матер, вирішальним у його кар’єрі стане зовсім інший виш. 

У 1995-у Шкарлет йде на другу вищу – вивчати облік і аудит у Фінансово-економічний інститут при Чернігівському технологічному інституті.  

Попрацювавши на підприємстві і подивившись, що можна певним чином розробляти ще й економічні моделі, я пішов додатково навчатись. Хотів бути аудитором. Хотів на рівні економіки підприємства щось вдосконалювати, робити певні корисні речі та формувати вже економічну політику“, – ділиться Шкарлет.

Чернігівський технологічний інститут – найбільший і найпотужніший виш Чернігівщини. Заснований у 1960 році як філіал КПІ. Випускає юристів, економістів, менеджерів тощо. На момент вступу Шкарлета – чотири роки як самостійний заклад, а не філіал КПІ. Ще за чотири роки – державний університет. І ще за одинадцять – місце ректорства Сергія Шкарлета. 

Місце, з якого покличуть в Чернігівську облраду, “Партію регіонів”, “Самопоміч”, “Блок Петра Порошенка” та врешті – Міністерство освіти та науки України.

Повний текст статті за посиланням: https://www.pravda.com.ua/articles/2020/10/13/7269716/.