ДОКТОРСЬКА ДИСЕРТАЦІЯ СЕРГІЯ КВІТА: СПЛЮНДРОВАНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ. Частина 1

ДОКТОРСЬКА ДИСЕРТАЦІЯ СЕРГІЯ КВІТА:

 СПЛЮНДРОВАНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ. Частина 1

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЗАВАНТАЖЕННЯ ПО ТЕМІ СТАТТІ:

  • Збірник нормативних документів та інформаційних матеріалів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації
  • Дисертація КВІТА С. М. на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук. ДМИТРО ДОНЦОВ І “ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК” (“ВІСТНИК”) НА ТЛІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЖУРНАЛІСТИКИ 20-х-30-х РОКІВ. ІДЕОЛОГІЧНІ, ЕСТЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРИНЦИПИ

  • Монографія Р. Єндик. Дмитро Донцов: Ідеолог українського націоналізму. Проект зі збереження видавничої спадщини української еміграції, 1955 р

Інколи, психологічно важко знайомити наукову спільноту із оцінками і результатами системної експертизи науково-прикладних робіт, фактами порушення усталених вимог, оскільки, окремі з них, у нашій уяві, є не сумісними з поняттям добропорядності і чесності. При тому, що ніколи не міг би й уявити імовірність такої кількості зловживань, порушень процедур та вчинення зухвалого шахрайства від певної особи. Зазначене надалі, це саме той випадок. Хоч це і болісно, викривати та розголошувати про таку “сумлінну діяльність певних суб’єктів управління у сфері реалізації освітньої політики держави“, проте, працюємо прозоро. І це, враз, доходить до інших і показово сприймається.

Втім, залишається своєрідний відтінок огидливості від вседозволеності вчинків та від приниження перед суспільством окремими vip-особами результатів науково-дослідної роботи і практики. А саме, діяльності тисяч, ні, більше, десятків- сотень- тисяч науковців і науково-педагогічних працівників, які повсякденно – викладають, провадять і впроваджують у практику науково-прикладні розробки, а, вночі – систематизують й оформлюють свої дослідження, витримуючи чинний формат для кваліфікаційних праць, враховуючи вимоги.

Однак, вже впірнули у цю багнюку, тож:

Докторська дисертація С. Квіта на тему Дмитро Донцов і “Літературно-Науковий Вістник” (“Вістник”) на тлі розвитку української літератури і журналістики 20-30-х років. Ідеологічні, естетичні та організаційні принципи“ за спеціальністю  10.01.08 – журналістика, філологічні науки – була захищена 19 грудня 2000 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 при Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка.

Зазначимо, що вказане дійство відбулося лише через 3 (три) роки після захисту С. Квітом своєї кандидатської дисертації у 1997 році[1]. А, отже, згідно п. 9 Постанови Президії ВАК України від 26.03.1998 року за №5-02/3 «Про посилення вимог до здобувачів наукових ступенів» було передбачено й наголошено: «… обов’язково надсилати на додатковий висновок (колективну рецензію) докторську дисертацію та атестаційну справу здобувача в тому випадку, коли період між захистом його кандидатської та докторської дисертації не перевищує п’яти років».

Ця колективна рецензія зберігається в архіві ВАК (тепер ДАК МОН). Однак, з огляду на результати нашого аналізу проходження дисертантом атестаційних процедур, докторської дисертації та її автореферату, наукових публікацій – маємо неупереджені сумніви щодо об’єктивності цього висновку.

Щоб не завантажувати читача посиланнями на положення нормативних документів, якими визначалася, на момент захисту докторської дисертації Квіта: послідовність проходження процедур і підготовки до захисту, вимоги до оформлення кваліфікаційної праці, а також до кількості й формату наукових публікацій за темою докторської дисертації тощо -– то приведемо їх добірку у вигляді Збірника ВАК України з нормативних документів та інформаційних матеріалів із питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації.

Узагальнене посилання на нормативні матеріали, положення та вимоги, які діяли на момент захисту докторської дисертації С. Квіта.

Попередньо, звернемо увагу спільноти на те, що Квітом, у першу чергу, не витримані були й порушені визначальні ключові процедури і кваліфікаційні вимоги, які могли б продемонструвати й оцінити факти підготовленості до захисту і об’єктивності експертизи наукового доробку здобувача. А, саме, щодо:

– обов’язкового призначення двох докторів філології за напрямом дослідження по докторській в якості рецензентів його одноосібної монографії,

– об’єктивності призначення опонентів по докторській дисертації: при обов’язковості – трьох докторів наук саме за спеціальністю дисертації – тобто, докторів філології, при неодмінній наявності у кожного – трьох фахових наукових праць за темою дослідження дисертанта.

Всупереч вимогам нормативних документів із питань атестації кадрів:

  • рецензентом по монографії Квіта за темою докторської дисертації – є лише один доктор філологічних наук,
  • з трьох опонентів по докторській дисертації, які засвідчили рівень і значимість наукового доробку Квіта, лише два доктори філології. І, при цьому, науковий напрям досліджень цих докторів філології не лежить у площині ідентифікації й обґрунтування ідеологічних, естетичних і організаційних принципів діяльності Дмитра Донцова,
  • два опоненти по дисертації Квіта – були рецензентами його монографії,
  • один із трьох опонентів по докторській – ще й був опонентом по кандидатській дисертації С. Квіта.
  • інших кваліфікованих фахівців-опонентів в Україні, імовірно, не знайшлось. Складається враження, що здобувачем наукового ступеню свідомо обмежувалось коло фахівців, залучених до експертизи наукового доробку С. Квіта по його докторській дисертації, а також і до ґрунтовного аналізу кількості та змістовності наукових публікацій здобувача, елементів наукової новизни ін.

Див., таблиця 1.

Таблиця 1

Офіційні опоненти по кандидатській дисертації[2]Рецензенти одноосібної монографіїОфіційні опоненти по докторській дисертації
 доктор філологічних наук, професор ШКЛЯР Володимир Іванович, зав. кафедрою міжнародної, журналістики Ін-ту журналістики Київського ун-ту ім. Т. Шевченкапрофесор Шкляр В . І., д-р філологічних наук;доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, зав. кафедрою міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.
доктор філологічних наук, професор ФЕЛЛБР Мартеї Давидович, зав. кафедрою Народознавства Міжнарод-ного Соломонового ун-тупрофесор Дашкевич Я. Р., доктор історичних наук; доктор історичних наук, професор Дашкевич Ярослав Романович, директор Львівської філії Інституту української археографії та джерелознавства НАН України;
 професор Штогрин Д. М., д-р філософії (Іллінойський ун-тет, США)доктор філологічних наук, Ільницький Микола Миколайович, професор кафедри української літератури Львівського ун-ту ім. І. Франка;

При оформлені докторської дисертації Квітом не враховано і притримано кваліфікаційних вимог ДСТУ, Постанов Президії ВАК України, Наказів ВАК України, Постанов Кабінету Міністрів України. Дисертація на темуДмитро Донцов і “Літературно-Науковий Вістник” (“Вістник”) на тлі розвитку української літератури і журналістики 20-30-х років. Ідеологічні, естетичні та організаційні принципи“ – не відповідає багатьом критеріальним нормативним вимогам, у т. ч. і тим, про які вказано й у наших попередніх рецензіях[3] .

Надалі, вважаємо за доцільне підтвердити про наступні порушення, що мають характер зловживань і шахрайства: 

ПЕРШЕ: щодо мінімального обсягу основного тексту докторських дисертацій із гуманітарних наук. Обсяг докторської дисертації С. Квіта – є значно меншим, більш ніж на 3,0 – 5,0 авторських аркушів.

Посилання на електронний файл із дисертацією C. Квіта.

Спільнота може споглядати електронний файл-оригінал на 195 сторінок, оформлений без урахування кваліфікаційних вимог до форматування електронного варіанту тексту дисертації, що свідчить про рівень кваліфікації та порядність дисертанта, який передав свої матеріали на збереження в архів.

Ми маємо: 367 сторінок докторської дисертації Квіта, але не вважали за потрібне сканувати, наразі, її, загалом. У разі, якщо нею зацікавляться експерти ДАК МОН України, то вивчити цю працю є можливість – вона в архіві. Однак, засвідчуємо: дисертація оформлена не за правилами і нормативами. Для читача розкриємо окремі зловживання і маніпуляції, які вчинив дисертант-квіт, щоб, певним чином, форма дисертації при захисті мала пристойний вигляд і об’єм.

Тож, С. Квіт вдався до:

– фізичного звуження сторінок при роздруку *цегли* самої роботи, і привів формат верхнього, нижнього та правового берегу сторінок дисертації – до 20,0 мм, а лівого – до 35,0 мм із додатковим збільшенням від нормованого до 0,8 см поля прошивки палітурки з положенням зліва[4],

– форматування тесту дисертації із 25 пустими сторінками із двома-трьома висячими рядками та зі сторінками, де інтервал між рядками становить 2,0,

– незмінно висячими рядками за текстом роботи із одним словом, а також із абзацами, сформованим із одним-двома реченнями на 25 – 30 слів,

– формування змісту параграфів на вісім абзаців, після яких із нової сторінки розпочинається чергова рубрика або ж параграф тощо.

Але, обсяг тексту за авторськими аркушами – змінити Квіту не вдалось.

Згідно з п. 12 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань», затвердженого  Постановою КМУ від 28 червня 1997 р. №644 (Порядок діяв на момент захисту С. М. Квітом докторської дисертації у грудні 2000 р.) – мінімальний обсяг основного тексту докторських дисертації для гуманітарних наук встановлювався на рівні 15 – 17 авторських аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту[5].

Основний текст дисертації та його обсяг встановлювався Наказом ВАК від 21.03.1997 р. №121 «Про запровадження переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників» (зі змінами і доповненнями, внесеними Наказом Вищої атестаційної комісії України від 23.10.1997 року N 559), яким було затверджено основні кваліфікаційні вимоги до дисертацій та авторефератів дисертацій. Під основним текстом дисертації розуміється основна частина дисертації (див., п. 3.5 Постанови) – текст дисертації без титульного аркуша, змісту, переліку умовних позначень, вступу, висновків, списку використаних джерел, додатків:

«Основна частина дисертації складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень».

По факту: основна частина докторської дисертації Квіта, за статистикою електронного файлу дисертації, що зберігається у НРАТ, має 458084 знаки: становить і не 17,0 а.а. і, навіть, не 15,0 а.а., а лише – 11,45 а.а.

Тобто, основна частина тексту докторської дисертації С. Квіта більш ніж на 3,5 (три) – 5,5 (п’ять) авторських аркуші є меншою від нормативно визначеного для кваліфікації мінімального обсягу основного тексту для докторських дисертацій із гуманітарних наук.

ДРУГЕ: Структура і сам зміст докторської дисертації С. Квіта не відповідають, передбаченими ВАК України і кваліфікаційними нормами, вимогам до робіт зазначеного наукового рівня і кваліфікації.

Згідно «Основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій», введених Наказом Вищої Атестаційної комісії України від 21.03.1997 р. №121 «Про запровадження переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників»  (п. 3.5.): [6]

«Основна частина. В розділах основної частини подають: огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень. В огляді літератури: здобувач окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, здобувач повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Слід обов’язково закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі».

  1. По факту, у докторській дисертації Квіта – взагалі, відсутній огляд літератури за темою дисертації. Перший розділ дисертації – є біографією Д. Донцова. Дисертантом: не окреслено, не вказано та не визначено роль і місце дослідження самого Квіта С. М. у розв’язанні проблеми, не обґрунтовано необхідності проведення досліджень за цією проблематикою в межах такої галузі науки як філологія і спеціальності журналістика. Відсутність такого огляду є неприпустимим порушенням. Тим більше, що у Вступі автор сам зазначає, що існує «величезна кількість написаного про Донцова».
  2. Згідно нормативних Вимог до Вступу дисертації (за п. 3.4 Положення): «У Вступі  мають бути сформульовані Об`єкт і Предмет дослідження[7]. Однак, по факту – у докторській дисертації Квіта С.  формулювання Об`єкту і Предмету дослідження не тільки у змісті Вступу дисертації, а взагалі, за текстом, відсутні.
  3. У рубриці Вступ за підрубрикою: Методологічна основа дисертації: – автором задекларовано про те, що вона «ґрунтується передусім на фактологічному дослідженні першоджерел. Проте інтерпретація має не констатаційний, а науково-ідеологічний характер». І, надалі, ніяких методологічних основ автора чи базових розробок не приводиться. За цим, С. Квітом поставлено під сумнів магістральний принцип будь–якого наукового дослідження – об’єктивність розробок і обґрунтувань, схиливши свій доробок до ідеологічного спрямування, але ідеологія – є суб’єктивно орієнтованою, апріорі. А, у тексті дисертаційної роботи: – не представлено, не розроблено і не обґрунтовано  методологічних засад, про них і не згадується, – не приведено базових теоретичних підходів, які забезпечили б формування авторського концепту з вирішення наукової проблеми. Та й концепції автора та методичних підходів у дисертації Квіта – відсутні – і  натяку на них немає у тексті.

ТРЕТЄ: за усіма розділами дисертації – відсутні висновки до розділів за результатами розробки, формування й обґрунтування хоч якогось із елементів наукової новизни – див. рисунок 1. Така рубрика є обов’язковою вимогою до викладення тексту дисертації.Змістовність висновків за розділами має детально розкривати новизну і значення проведеного дослідження, а також авторський внесок дисертанта – Квіта у розвиток такої галузі науки як журналістика.


[1] Квіт, Сергій Миронович. Літературно-критична й журналістська діяльність Михайла Рудницького у 1910-1930-х роках [Текст] : дис. канд. філол. наук: 10.01.08 / Квіт Сергій Миронович ; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. – К., 1997. – 132 л. Рубрикатор НБУВ:  Ч612.3(4УКР)6-8 Рудницький . 

Доступ до ресурсу для бажаючих упевнитися та підтвердити об’єктивність і не упередженість приведених у цій статті, а також і надалі, наших викладок за результатами комплексного аналізу – див., за посиланням: http://cheloveknauka.com/literaturno-kriticheskaya-i-zhurnalistskaya-deyatelnost-mihaila-rudnitskogo-v-ukrainskoy-periodike-10-30-h-godov

[2] Див., зміст автореферату кандидатської дисертації С. М. Квіта. Режим доступу: – http://cheloveknauka.com/literaturno-kriticheskaya-i-zhurnalistskaya-deyatelnost-mihaila-rudnitskogo-v-ukrainskoy-periodike-10-30-h-godov#ixzz6aDFV3wpi.

[3] Режим доступу до ресурсів із аналізом наукового доробку С. Квіта за змістом автореферату його докторської дисертації – наведено і репрезентовано нами за такими режимами доступу: https://antiplagiat.academy/%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9-%d0%ba%d0%b2%d1%96%d1%82-%d0%b4%d0%b8%d1%81%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%b0%d1%86%d1%96%d1%8e-%d1%85%d0%be%d0%b2%d0%b0%d1%8e%d1%82%d1%8c-%d0%b0%d0%b2%d1%82/,

https://antiplagiat.academy/%d1%88%d0%be%d0%ba%d1%83%d1%8e%d1%87%d0%b0-%d1%96%d1%81%d1%82%d0%be%d1%80%d1%96%d1%8f-%d0%bf%d1%80%d0%be-%d0%ba%d1%96%d0%bb%d1%8c%d0%ba%d1%96%d1%81%d1%82%d1%8c-%d0%bd%d0%b0%d1%83%d0%ba%d0%be%d0%b2/,

https://antiplagiat.academy/%d0%ba%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%be-%d1%82%d0%be%d1%87%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%b9-%d1%81%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%bd%d1%96%d0%bd%d0%b3-%d0%bf%d1%83%d0%b1%d0%bb%d1%96%d0%ba%d0%b0%d1%86/.

[4] Слід мати на увазі, що дисертація – є кваліфікаційною науковою працею, оформлення, проходження процедур за вимогами та представлення її до захисту – свідчить про той чи інший рівень кваліфікації дисертанта.

[5] Довідково: авторський аркуш, у відповідності до Державного стандарту, дорівнює 40 тис. знаків, включючи розділові знаки і пробіли між словами.

[6] Довідково (відповідно до нормативних вимог, див., п. 2): СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ: Дисертація повинна містити: титульний аркуш; зміст; перелік умовних позначень (за необхідності); вступ; основну частину; висновки; додатки {за необхідності); список використаних джерел.

[7] Довідково: п. 3.4 щодо Об`єкту і Предмету дослідження було доповнено  наказом Вищої атестаційної комісії від 20.03.2000 р. N 120. Це доповнення вступило в силу до моменту обговорення докторської дисертації здобувача, яке мало місце 27 березня 2000 р. на кафедрі історії літератури і журналістики КНУШ, і на вказане мало б бути звернуто увагу членами кафедри і, обов’язково, враховано дисертантом.

Рисунок 1

З огляду на передбачені вимогами до кваліфікаційних робіт такого рівня –

див. вище: Узагальнене посилання на нормативні матеріали, положення та вимоги, які діяли на момент захисту докторської дисертації С. Квіта є нагальним визнати таке: у Вступі до дисертації – автором:

1. заявлено, але не розкрито, взагалі, актуальність та не визначено важливість вказаного дослідження для розвитку теорії і методології такої галузі науки як *філологія* і спеціальності *журналістика*,

2. за рубрикою *Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами* – не вказано будь-якого переліку НДР, їхні реєстраційні номери та терміни виконання, в межах яких виконувалась ця дисертаційна робота. Не розкрито роль автора у виконанні тих чи інших науково-дослідних робіт. Вказане не дає можливості підтвердити – чи був у дійсності сам автор дисертації відповідальним чи співвиконавцем будь-яких НДР, чи приймав Квіт С. участь у виконанні тієї чи іншої НДР, взагалі,

3. за рубрикою *Наукова новизна одержаних результатів*- відсутнє формулювання будь-яких елементів наукової новизни та особистого внеску автора в удосконалення чи подальший розвиток наукових положень, теорій, концепцій чи методологічних засад. Натомість зазначено наступне, рисунок 2:

Рисунок 2

Зазначений текст Квіта щодо викладення новизни не відповідає вимогам до змістовності елементів наукової новизни,. Адже, згідно вимог Положення:

«Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток). Кожне наукове положення чітко формулюють, відокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни.

Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко і однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в дисертації зроблено те й те, а сутності і новизни положення із написаного виявити неможливо.

До цього пункту не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, пристроїв, методик, схем, алгоритмів і т.ін. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні результати, що випливають із теоретичного доробку дисертанта. Усі наукові положення з урахуванням досягнутого ними рівня новизни є теоретичною основою (фундаментом) вирішеної в дисертації наукової задачі або наукової проблеми. Насамперед за це здобувачеві присуджується науковий ступінь. »

Декілька прикладів, автором визнано в якості елементу наукової новизни:

«До наукової новизни дисертації зокрема відносимо системне обґрунтування автором необхідності вживання терміну “вістниківці” для назви інтелектуального кола, згуртованого біля журналу ЛНВ (“Вістник”), на противагу існуючому в літературознавчій та історико-журналістській науці визначенню “празька школа”. Автор доводить, що перший з них адекватно характеризує ідеологічну сутність цього кола, а другий був покликаний применшити чи навіть приховати значення ЛНВ (“Вістника”) та його головного редактора у його згуртуванні та ідеологічному оформленні. »

Хоча, у тексті роботи, ним же зазначено на стор. 21 – див., електронний файл дисертації, зовсім інше – що це не квітниківський доробок, а Донцова. І, зазначене, загалом, не відноситься до будь-якої природи інтелектуального кола:

«… “вістниківство” Дмитро Донцов розглядає в якості окремої політичної течії, хоч насправді воно не було таким, оскільки самі “вістниківці” в більшості належали до ОУН, або були в той чи інший спосіб пов’язані з нею. Були й такі, що взагалі не були долучені до політичної діяльності. Також звертає на себе увагу зауваження про “демократизацію” ОУН під час війни, коли націоналісти з Галичини зіткнулися з проблемою розгортання загальнонаціональної збройної боротьби. Організація може підняти на боротьбу цілий народ, але весь народ не може стати членством Організації. Степан Бандера розумів це протиріччя, але Дмитро Донцов не змирився з поточною пропагандою ОУН на “рідних землях”, не відрізняючи її від ідеологічної платформи українського націоналізму ».

Не доброчесно наголошено автором і про те, що, наче б то, ним:

«вперше зроблений ґрунтовний аналіз естетики Дмитра Донцова і вістниківців, яка спиралася на традиції середньовічної ґотики та українського Бароко; політична ідеологія представлена у вигляді самодостатнього феномену українського націоналізму, що водночас спирається на традиції європейського консерватизму; герменевтична система Донцова окреслюється в межах класичної європейської філософії як вільного міркування з метою здобуття істини (Платона – Мартіна Гайдеґґера) ».

Проте, цим трактуванням Квіт хоче ввести в оману спільноту, оскільки більш ґрунтовнішого аналізу, ніж у Ростислава Єнрика у монографії: Дмитро Донцов: ідеолог українського націоналізму. – Мюнхен: Українське видавництво, 1955. – 176 с. – і годі шукати. На рисунку 3 – передмова до монографії Р. Єндика.

Рисунок 3.

Посилання на монографію Р. Єндика.

Більшість «квіткових» інтерпретацій за змістом дисертації – викладено із двох базових першоджерел, за якими творчо виконано Квітом репрезентацію тексту своєї докторської роботи та висловлено, начебто, «власні» результати й елементи наукової новизни. Тобто, дисертантом «опрацьовано»  дві монографії:

  • Сосновський, Михайло. Дмитро Донцов: політичний портрет = Dmytro Donzov: a political portrait : з історії розвитку ідеології українського націоналізму / Михайло Сосновський. – Нью-Йорк; Торонто: Trident International, 1974. – 419 c. : портр. – (Бібліотека українознавства / Наук. т-во імені Шевченка ; т. 33). паралельна назва: Dmytro Donzov: a political portrait : study in Ukrainian nationalism / Michael Sosnowsky.
  • Єндик Р. Дмитро Донцов – Ідеолог українського націоналізму. Мюнхен, 1955.

Аналіз тексту дисертаційної роботи та змістовності зазначених двох джерел в україномовному варіанті – тобто, Сосновського М. (мова оригіналу – англійська) та Єндик Р. (мова оригіналу – німецька) – свідчать про таке:

у тексті докторської дисертації Квіта С. М. – прослідковується типовість викладення думок, змістовна аналогічність висновків, які представлено автором, начебто, у якості власних. При цьому, текст дисертації Квіта С. М. співпадає з іншомовними варіантами видань авторів Єндика Р. та Сосновського М. (особливо, із обґрунтуваннями за монографією, яка відповідає авторству: Єндик Р. Дмитро Донцов: ідеолог українського націоналізму. – Мюнхен, 1955. – 176 с.). 

4. за рубрикою *Мета і задачі дослідження.* – формалізовано мету, яка не відповідає формулі спеціальності *журналістика* та вимогам щодо формулювання переліку ключових завдань дослідження, за якими дисертантом і буде досягнуто, розв’язано та деталізовано елементи наукової новизни[1],

5. не подано, не розкрито та не деталізовано у Вступі дисертації за рубрикою *методи дослідження* – методи, які використано Квітом С. М. у роботі[2] для розв’язання завдань і вирішення поставленої проблеми,

6. вказані у рубриці *Апробація дослідження* тези на конференціях та апробації результатів дисертації не мають свого підтвердження за списком публікацій автора, які приведено у самій роботі[3], а у списку опублікованих праць приведено – лише одні тези: *Тарас Шевченко як міф у творчості Дмитра Донцова // Ідейно-теоретична спадщина Дмитра Донцова і сучасність (матеріали наук. конференції). —  Запоріжжя (Просвіта), 1998. —  С.107-110*,

7. не витримано нормативних вимог щодо обов’язковості викладення та не розкрито *Практичне значення* доробку щодо розв’язання досліджуваної проблеми ані у теоретичній, ані у методологічній, ані у практичній площині,

8. не наведено відомостей щодо впровадження у практику результатів власних розробок і досліджень за темою дисертації із зазначенням назв організацій, в яких реалізовано автором власні здобутки або при викладанні дисциплін чи розробленні програм підготовки студентів або ж кадрів вищої кваліфікації тощо. І, відповідно, не наведено імовірний формат їх впровадження та реквізитів відповідних документів на підтвердження цього. А, це свідчить, що відсутнє впровадження результатів докторської дисертації, загалом.

У підсумку, лише за першою частиною аналізу змістовності докторської дисертації С. М. Квіта на відповідність вимогам, можна підтвердити про таке:

Зміст, обсяг та оформлення дисертації С. Квіта, її структура, викладення елементів наукової новизни – не відповідають вимогам до дисертаційних робіт зазначеного рівня кваліфікації – тобто, доктора філологічних наук.

Дисертаційна робота має лише ознаки репрезентації матеріалів у вигляді художньо-публіцистичного твору, в якому відсутні будь-які розробки й обґрунтування вихідних теоретичних положень та методологічних засад, формування нових або ж удосконалених існуючих теоретичних підходів і організаційних основ розвитку української літератури та журналістики. А, останнє підґрунтя присутнє в якості лозунгового – лише у назві самої дисертації.

Докторська дисертація С. М. Квіта:

за повнотою одержаних результатів – не забезпечує розв’язання важливої наукової проблеми щодо розробки, обґрунтування та удосконалення теоретико-методологічних основ, методичних положень і рекомендацій задля розвитку журналістики як особливого соціального інституту суспільства на засадах використання ідеологічних, естетичних та організаційних принципів Д. Донцова;

зміст дослідження не відповідає паспорту і формулі спеціальності 10.01.08 – журналістика, див., посилання 8;

виконана не на належному науково-теоретичному, методологічному і методичному рівні; відмічені, лише у цій, першій частині рецензії, недоліки, приведені нами щодо її змісту і структури, а також стосовно методологічних, методичних і науково-прикладних розробок та концептуальних обґрунтувань автора, – суттєво впливають на позитивну оцінку захищеної дисертації та винесених на захист її елементів наукової новизни; 

за змістом, науково-прикладною сутністю, винесеними на захист елементами наукової новизни, повнотою впровадження результатів та оформленням – дисертаційна робота Квіта С. М. – не відповідає вимогам, що пред’являються до докторських дисертацій зазначеного напряму досліджень.

Продовження буде незабаром.

Василь Садовий


Посилання

[1] Квіт, Сергій Миронович. Літературно-критична й журналістська діяльність Михайла Рудницького у 1910-1930-х роках [Текст] : дис. канд. філол. наук: 10.01.08 / Квіт Сергій Миронович ; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. – К., 1997. – 132 л. Рубрикатор НБУВ:  Ч612.3(4УКР)6-8 Рудницький . 

Доступ до ресурсу для бажаючих упевнитися та підтвердити об’єктивність і не упередженість приведених у цій статті, а також і надалі, наших викладок за результатами комплексного аналізу – див., за посиланням: http://cheloveknauka.com/literaturno-kriticheskaya-i-zhurnalistskaya-deyatelnost-mihaila-rudnitskogo-v-ukrainskoy-periodike-10-30-h-godov

[2] Див., зміст автореферату кандидатської дисертації С. М. Квіта. Режим доступу: – http://cheloveknauka.com/literaturno-kriticheskaya-i-zhurnalistskaya-deyatelnost-mihaila-rudnitskogo-v-ukrainskoy-periodike-10-30-h-godov#ixzz6aDFV3wpi.

[3] Режим доступу до ресурсів із аналізом наукового доробку С. Квіта за змістом автореферату його докторської дисертації – наведено і репрезентовано нами за такими режимами доступу: https://antiplagiat.academy/%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9-%d0%ba%d0%b2%d1%96%d1%82-%d0%b4%d0%b8%d1%81%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%b0%d1%86%d1%96%d1%8e-%d1%85%d0%be%d0%b2%d0%b0%d1%8e%d1%82%d1%8c-%d0%b0%d0%b2%d1%82/,

https://antiplagiat.academy/%d1%88%d0%be%d0%ba%d1%83%d1%8e%d1%87%d0%b0-%d1%96%d1%81%d1%82%d0%be%d1%80%d1%96%d1%8f-%d0%bf%d1%80%d0%be-%d0%ba%d1%96%d0%bb%d1%8c%d0%ba%d1%96%d1%81%d1%82%d1%8c-%d0%bd%d0%b0%d1%83%d0%ba%d0%be%d0%b2/,

https://antiplagiat.academy/%d0%ba%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%be-%d1%82%d0%be%d1%87%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%b9-%d1%81%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%bd%d1%96%d0%bd%d0%b3-%d0%bf%d1%83%d0%b1%d0%bb%d1%96%d0%ba%d0%b0%d1%86/.

[4] Слід мати на увазі, що дисертація – є кваліфікаційною науковою працею, оформлення, проходження процедур за вимогами та представлення її до захисту – свідчить про той чи інший рівень кваліфікації дисертанта.

[5] Довідково: авторський аркуш, у відповідності до Державного стандарту, дорівнює 40 тис. знаків, включючи розділові знаки і пробіли між словами.

[6] Довідково (відповідно до нормативних вимог, див., п. 2): СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ: Дисертація повинна містити: титульний аркуш; зміст; перелік умовних позначень (за необхідності); вступ; основну частину; висновки; додатки {за необхідності); список використаних джерел.

[7] Довідково: п. 3.4 щодо Об`єкту і Предмету дослідження було доповнено  наказом Вищої атестаційної комісії від 20.03.2000 р. N 120. Це доповнення вступило в силу до моменту обговорення докторської дисертації здобувача, яке мало місце 27 березня 2000 р. на кафедрі історії літератури і журналістики КНУШ, і на вказане мало б бути звернуто увагу членами кафедри і, обов’язково, враховано дисертантом.

[8] Довідково: За паспортом – Формула спеціальності 10.01.08 – журналістика: *Галузь науки, яка вивчає теорію, історію, сутність, процеси, організаційні форми та структури журналістики в системи соціокомунікативної діяльності, феномен масової інформації та засоби її розповсюдження, соціокультурні підвалини взаємодії засобів масової комунікації з соціумом*.

[9] Довідково (див., п. 3.4): *Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів для розв’язання прблеми.*

[10] Довідково (див., п. 3.4): *Апробація результатів дисертації. Вказується, на яких конкретно наукових з’їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднено результати досліджень, викладені у дисертації.*