КВІТково-точковий скринінг публікацій: монографія С. Квіта: Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет, 2000.

КВІТково[1]-точковий скринінг публікацій: монографія С. Квіта: Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет, 2000.

З повагою і шаною до вас, спільнота, читачі поталу https://antiplagiat.academy/, дякую за стриманість та коректність висловлених вами думок щодо доробку С. Квіта, поки що, за його докторською дисертацією.

Якщо ваш інтерес ще не згас, то я не можу пройти повз питань із викладення результатів аналізу структури, змісту та реквізитів монографії нинішнього очільника НАЗЯВО, яку він опублікував до подання своєї дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук у 2000 році[2]. У авторефераті її вказано як: Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет. — Київ (Видав. центр “Київський університет”), 2000. — 372 с. Посилання на текст.

Одразу запримічу, що, у дійсності “лідер у сфері забезпечення якості вищої освіти” і у цій площині знову вдається до фальсифікацій і свідомо домірковує обсяг своєї монографії у 372 сторінки. А, за фактом – вона має лише 260 сторінок.

Фальсифікацію даних про обсяг одноосібної монографії – було допущено автором навмисно і свідомо, оскільки, під виглядом докторської дисертації, фактично, захищався текст цієї монографії (пояснення трохи нижче).

Квіт С.М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – ВЦ “;Київський університет”;, 2000. – 260 с.

ISBN 966-594-125-9

Сергій КВІТ (1965) – доцент Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Автор книжок “;Свобода стилю”; (1996), “;Основи герменевтики”; (два видання – 1998 і 1999), “; В межах, поза межами і на межі”; (1999), “;Понад часом”; (1999). У новій моно­графії розглядається ідеологічна, естетична, журналістська, політич­на та організаційна діяльність Дмитра Донцова, головного редактора “;Літературно-Наукового Вістника”; (1922-1932) і “; Вістника”; (1933-1939). Порушуються проблеми історії української літератури та жур­налістики ХХ століття, актуальні питання сучасних естетичних дис­кусій, філософії й теорії літератури. Для викладачів вищих навчальних закладів, журналістів, політиків.

Науковий редактор: чл.-кор. НАНУ Дончик В.Г., д-р філол. наук.

Рецензенти: проф. Дашкевич Я.Р., д-р іст. наук; проф. Шкляр В.І., д-р філол. наук; проф. Штогрин Д.М., д-р філософії (Іллінойський університет, США).

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка 30 вересня 1999 року.

ISBN 966-594-125-9

0801000000

ВЦ “; Київський університет”; 2000

© Квіт С.М., 2000.

Зрозумілим є і те, чому Квіт С. М. і анотації до одноосібної монографії не зміг і не встиг сформулювати, оскільки, у тексті відсутній науковий доробок[3], опис елементів новизни, трактування наукових результатів тощо та не визначено автором особистий внесок у розвиток такої галузі науки як журналістика.

Було і є усталеним, що монографія, згідно нормативних Вимог: має містити відомості про рецензентів “не менше двох докторів наук, фахівців за спеціальністю дисертації, про що має бути зазначено у вихідних даних монографії.“, як це передбачено було п. 2.4 Постановою Президії ВАК України від 10.02.1999 р. №1-02/3 «Про публікації результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та їх апробацію».

До того ж, на формат, обсяг і реквізити монографії, підготовленої для подання до захисту докторської дисертації, поширювалися тоді норми, передбачені п. 2.2., п. 2.3. та п. 3.1 – Постанови Президії ВАК України від 10.02.1999 р. №1-02/3:

п. 2.2. Монографія має обов’язково містити результати наукових досліджень автора, опубліковані раніше у фахових наукових виданнях України та інших країн, які відповідають умовам п. 3.1. даної Постанови.

п. 2.3. Обсяг основного змісту монографії для здобуття наукового ступеня доктора наук у галузі гуманітарних та суспільних наук становить не менше 15 обліково-видавничих аркушів; у галузі природничих та технічних наук – не менше 10 обліково-видавничих аркушів.

п. 3.1. Наявність не менше 20 публікацій за темою дисертації у наукових провідних фахових журналах, а також в інших періодичних наукових фахових виданнях України (їх перелік затверджує ВАК України) та інших країн, причому в галузях природничих і технічних наук за висновком спеціалізованої вченої ради при прийнятті дисертації до захисту до цієї мінімальної кількості замість трьох статей можуть бути долучені три авторських свідоцтва на винахід або три патенти, які безпосередньо стосуються наукових результатів дисертації;

не зараховуються праці, в яких відсутній повний опис наукових результатів, що засвідчує їх достовірність, або в яких повторюються результати, опубліковані раніше в інших наукових працях, що входять до списку основних.

Перше: спеціальність дисертації Квіта С.– «журналістика», в межах галузі: «філологічні науки». Тобто, в якості рецензентів одноосібної монографії мало б бути двоє докторів філологічних наук за напрямом і спеціальністю дослідження здобувача наукового ступеню. Але, й ці вимоги Квітом порушено, як видно з реквізитів і, на проти вагу вказаному у Вимогах, рецензентами монографії були:

Дашкевич Я. – доктор історичних наук,

Шкляр В. – доктор філологічних наук,

Штогрин Д. – доктор філософії (кандидат наук) – PhD, професор Іллінойського університету, США (не має вченого звання доктора наук).

Друге: загальний обсяг монографії – Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет. — Київ (Видавничий центр “Київський університет”), 2000. – 260 с. – з огляду на її розмір є значно меншим і не лише за 15 обл.-вид., але й за 15 авт. аркушів.

Третє: крім невідповідності критерію обсягу для захисту дисертації, монографія С. Квіта – не відповідає критерію наявності *не менше 20 публікацій у фахових виданнях, опублікованих раніше результатів  досліджень автора*.

З двадцяти (20) необхідних публікацій у наукових провідних фахових журналах, а також в інших періодичних наукових фахових виданнях України (їх перелік затверджує ВАК України) та інших країн, які мають бути опубліковані раніше виходу одноосібної монографії – було зроблено лише одну публікацію. Це:

В межах, поза межами і на межі // Слово і час. —  ч. 3, 1999. —  С.18-19.

У самому тексті монографії Квіта С. М. – міститься аж 6 (шість) посилань і аж на 4 (чотири) публікації самого автора. А, саме:

на стор. 74 – на публікацію за № 93  «В межах, поза межами і на межі» – К., 1999;

на стор. 74 – на публікацію за № 94 «Понад часом» – К., 1999;

на стор. 82 – на публікацію за № 121 «Трагічний оптимізм Дмитра Донцова» – Слово і час – 1993, ч. 3;

на стор. 83 – на публікацію за № 127 «Літературно-критична й журналістська діяльність Михайла Рудницького у 1910-1930 рр.» – К. 1997 (це, загалом, кандидатська дисертація Квіта за рубрикатором або ж автореферат[4]);

на стор. 91 – на публікацію за №164 «В межах, поза межами і на межі» – К., 1999;

на стор. 168 – на публікацію за №1: «В межах, поза межами і на межі» – К., 1999.

Аналіз тексту цієї моно, дозволяє підтвердити також і  про те, що характер посилань за змістом у одноосібній монографії С. Квіта вказує на таке:

публікації, зокрема, за №94 у процитованій частині цієї роботи і за № 127 – не відповідають ані темі, ані змісту одноосібної монографії.

Тож, по факту, виданню самої монографії передувала лише одна (1) двох- сторінкова публікація С. Квіта у фахових виданнях із філологічних наук, а не 20. Це: «В межах, поза межами і на межі» – «Слово і час» – ч.3.-1999. – с.18-19.

Додатково, інформуємо спільноту:

ми таки віднайшли та маємо, наразі, і “цеглу”, і електронний файл із докторською дисертацією Квіта С. М. на тему Дмитро Донцов і “Літературно-Науковий Вістник” (“Вістник”) на тлі розвитку української літератури і журналістики 20-30-х років. Ідеологічні, естетичні та організаційні принципи“.

Підтверджуємо – ретельне вивчення і порівняння докторської С. Квіта та його монографії свідчать: фактично, у 2000 році С. Квітом, в якості дисертації, було захищено текст одноосібної монографії, яка, при цьому, не відповідає декільком принциповим вимогам, які висуваються нормативно-правовими документами до монографій по докторській дисертації з гуманітарних наук.

Поки що, приводимо у таблиці 1 лишезмісти монографії та дисертації С. Квіта і, відповідно, назви опублікованих дисертантом розділів у брошурах. Автор геть не заморочувався із назвами Розділів і параграфів як у монографії та дисертації, так і з назвами наукових праць / брошур/.

Таблиця 1

Зміст монографії Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет. — Київ (Видавничий центр “Київський університет”), 2000. – 260 с.Зміст дисертації Дмитро Донцов і “Літературно-Науковий Вістник” (“Вістник”) на тлі розвитку української літератури і журналістики 20-30-х рр.. Ідеологічні, естетичні та організаційні принципи“.Окремі наукові праці Квіта за темою дисертації, де опубліковано аналогічні розділи монографії у повному обсязі. Їх нумерацію наведено за списком у авторефераті[5]
Вступ  / а, не Передмова/Вступ
1. ЧОРНЯВИЙ СТУДЕНТ ІЗ ТАВРІЇ1.         Біографічний нарис. Формування світогляду Дмитра Донцова№ 13. Чорнявий студент із Таврії (передмова) // Донцов Д. Націоналізм. — Київ (Українська Видавнича Спілка), 2000. — С. 3-12.
2. “Літературно-Науковий Вістник” (1922-1932) і “Вістник” (1933-1939) Дмитра Донцова 2.1. Відновлення видання 2.2. Організація редакційно-видавничої роботи 2.3. Стосунки з польською владою і ставлення до Польщі. Закриття журналу 2.4. Значення ЛНВ (“Вістника”)2.         “Літературно-Науковий Вістник” (1922-1932) і “Вістник” (1933-1939) Дмитра Донцова 2.1. Відновлення видання 2.2. Організація редакційно-видавничої роботи 2.3.      Стосунки з польською владою і ставлення до Польщі. Закриття журналу 2.4. Значення ЛНВ (“Вістника”)№ 2. “Літературно-Науковий Вістник” (1922-1932) і “Вістник” (1933-1939) Дмитра Донцова. — Київ (Видавництво Лінгвістичного університету), 2000. — 21 с.
3. ВІСТНИКІВЦІ 3.1. Що ховалося під назвою “празька школа” української літератури? 3.2. У колі однодумців 3.3. “Вістниківська квадриґа”. Стосунки з Донцовим3. Вістниківці 3.1. Що ховалося під назвою “празька школа” української літератури? 3.2. В колі однодумців 3.3. “Вістниківська квадриґа”. Стосунки з Донцовим№ 3. Вістниківці. — Київ (Видавництво Лінгвістичного університету), 2000. — 21 с.
4. ЕСТЕТИЧНІ ЗАСАДИ 4.1. Європа і Просвіта 4.2. Націоналізм і ґотика. Українська есеїстика 4.3. Козацьке Бароко 4.4. Інтелектуалізм вістниківства4. Естетичні засади 4.1. Європа і Просвіта 4.2. Націоналізм і ґотика. Українська есеїстика 4.3. Козацьке Бароко 4.4. Інтелектуалізм вістниківства№ 4. Естетичні засади Дмитра Донцова. — Київ (Видавництво Лінгвістичного університету), 2000. — 37 с.
5. ІДЕОЛОГІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРИНЦИПИ 5.1. Дискусія попередників 5.2. Ситуація в Європі 5.3. Конфлікт з Липинським. Націоналізм і монархізм 5.4. Ставлення до Росії 5.5. Критика драгоманівської спадщини. Ставлення до “лівих” політичних течій 5.6. Нація і націоналізм 5.7. Орденська концепція національного проводу 5.8. Націоналізм і церква 5.9. Полеміка з Леніним 5.10. Стосунки з єврейством 5.11. Нацизм, фашизм та український націоналізм5. Ідеологічне підґрунтя та організаційні принципи 5.1.Дискусія попередників 5.2. Ситуація в Європі 5.3. Конфлікт з Липинським. Націоналізм і монархізм 5.4. Ставлення до Росії 5.5. Критика драгоманівської спадщини. Ставлення до “лівих” політичних течій 5.6. Нація і націоналізм 5.7. Орденська концепція національного проводу 5.8. Націоналізм і церква 5.9. Полеміка з Леніним 5.10. Стосунки з єврейством 5.11. Нацизм, фашизм та український націоналізм 
6. ЛНВ 40-х РОКІВ: БЕЗ ДОНЦОВА6. ЛНВ 40-х років: без Донцова 
7. ДОНЦОВСЬКА МЕТОДОЛОГІЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ 7.1. Націоналістична традиція 7.2. Теорія нормальності 7.3. Нове мислення7. Донцовська методологія в сучасній Україні 7.1. Націоналістична традиція 7.2. Теорія нормальності 7.3. Нове мислення 
ВисновкиВисновки 

І, вже на останок, для порівняння у таблиці 2: склад рецензентів по монографії та офіційних опонентів по дисертації С. Квіта. Але, це вже – без коментарів.

Таблиця 2

Рецензенти одноосібної монографіїОфіційні опоненти по докторській дисертації
проф. Дашкевич Я. Р., д-р іст. наук;— доктор історичних наук, професор Дашкевич Ярослав Романович, директор Львівської філії Інституту української археографії та джерелознавства НАН України;
проф. Шкляр В .І., д-р філол. наук;доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, зав. кафедрою міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка.
проф. Штогрин Д. М., д-р філософії (Іллінойський університет, США)доктор філологічних наук, Ільницький Микола Миколайович, проф. кафедри української літератури Львівського ун-ту ім. Івана Франка;

Тож, маємо приклад не доброчесності при підготовці і проходженні процедур захисту, використання фальсифікацій і шахрайства від особи, яка вважає себе ліцензійно-атестаційним інквізитором, більш рівнішим над усіма.

Загальний висновок:

одноосібна монографія С. Квіта за темою докторської дисертації – за обсягом, складом зовнішніх рецензентів і за кількістю опублікованих праць у періодичних наукових фахових виданнях України та інших країн – не відповідає нормативним вимогам, основні наукові результати дисертації попередньо не висвітлено автором у фаховій відкритій печаті.

Василь САДОВИЙ


[1] Нинішній Голова НАЗЯВО: Квіт Сергій Миронович. kvit@naqa.gov.ua

[2] Приведене стосується лише “наукового доробку”, викладеного у цій монографії С. Квітом за темою докторської дисертації, а не граматичних помилок, побудови словосполучень, структури речень чи неправильного утворення відмінкових форм тощо. 

[3] Див. зміст монографії Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет. — Київ (Видавничий центр “Київський університет”), 2000. – за посиланням.

Квіт, Сергій Миронович. Літературно-критична й журналістська діяльність Михайла Рудницького у 1910-1930-х роках [Текст] : дис. канд. філол. наук: 10.01.08 / Квіт Сергій Миронович ; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. – К., 1997. – 132 л. Рубрикатор НБУВ:  Ч612.3(4УКР)6-8 Рудницький.

До аналізу змісту кандидатської дисертації С. Квіта ми ще повернемося, згодом.

[5] Згідно вимог, визначених у п. 3.1 – Постанови Президії ВАК України від 10.02.1999 р.№1-02/3: *….. не зараховуються праці, в яких відсутній повний опис наукових результатів, що засвідчує їх достовірність, або в яких повторюються результати, опубліковані раніше в інших наукових працях, що входять до списку основних.* Тобто, приведені праці повторюють результати, опубліковані у монографії С. Квіта і не можуть бути зараховані.