С. Захарін: про організаційно-правовий статус НАЗЯВО

В експертному середовищі точиться запекла дискусія щодо організаційно-правового статусу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Прихильники нинішньої моделі вважають, що агентство працює добре, а значить – нічого змінювати не слід. Їхні опоненти зауважують, що агентство виконує державні функції, а відтак – його статус слід привести до вимог чинного законодавства. Давайте розберемося.

Важливо наголосити: законопроєкт не передбачає «знищення системи забезпечення якості вищої освіти» або «ліквідацію НАЗЯВО». Законопроєкт «усього-на-всього» передбачає, що оскільки ми живемо в Україні, статус установи, яка реалізує державну політику у сфері забезпечення якості вищої освіти, має відповідати вимогам українського законодавства.

Можливо, дехто бажає, аби в Україні діяло неукраїнське законодавство. Але на обговорення цієї забаганки часу витрачати не варто.

На мою думку, якщо юридична особа із забезпечення якості вищої освіти буде мати статус центрального органу виконавчої влади, система вищої освіти лише виграє. Виграє і держава Україна. З багатьох причин.

  • По-перше, новий орган буде чітко націлений на сумлінне виконання законів країни під назвою «Україна», а не лише рекомендацій іноземних експертів.
  • По-друге, в арсеналі нового органу буде значно більше правових можливостей та інструментів для підтримки високої якості вищої освіти, оскільки він зможе застосовувати норми Законів України «Про центральні органи виконавчої влади» та «Про державну службу».
  • По-третє, працівники нового органу повинні будуть дотримуватися доволі жорстких правил відбору та ухвалення управлінських рішень (зокрема, виконувати норми Етичного кодексу державного службовця).
  • По-четверте, новий орган буде надавати значну частину державних та адміністративних послуг безкоштовно (у тому числі у сфері атестації кадрів вищої кваліфікації), причому у визначений законом строк.
  • По-п’яте, усі платні послуги будуть надаватися за фіксованою ціною, встановленою законами та постановами Уряду, а не виходячи із «забаганок» та «побажань» однієї особи.
  • По-шосте, будуть створені чіткі та логічні процедури оскарження рішень, дій та бездіяльності нового органу. Нині ми чуємо лише балачки про сумнозвісний «Апеляційний комітет», який до цих пір функціонує без затвердженого Положення.
  • По-сьоме, новий орган зможе ухвалювати накази, обов’язкові для виконання усіма установами та закладами системи вищої освіти, і таким чином формувати «єдину практику» застосування законодавства у сфері якості вищої освіти. Вказане дозволить, зокрема, проводити акредитаційне оцінювання на основі застосування чітких та зрозумілих правил, при цьому не сегментуючи університеті на «правильні» та «неправильні».
  • По-восьме, новий орган, оскільки він матиме статус органу влади, буде зобов’язаний забезпечити доступ до публічної інформації, своєчасно оприлюднювати таку інформацію, а відтак – буде досягнуто певний (визначений законом) рівень прозорості його функціонування.
  • По-дев’яте, новий орган буде зобов’язаний готувати, оприлюднювати та видавати методичні посібники та рекомендації з питань забезпечення якості вищої освіти (нині доступ до таких матеріалів мають лише експерти та працівники агентства).
  • По-десяте, будуть створені додаткові гарантії в забезпеченні своєчасності оплати праці експертів та відшкодування інших витрат (нині переважна більшість експертів, які проводили акредитаційну експертизу, отримують плату за свою працю із запізненням у кілька місяців, що є закономірним наслідком фінансових оборудок певних посадових осіб).

Повністю текст за темою:

http://osvita.ua/blogs/76898/?fbclid=IwAR1bapVohNg4JCmY0zuZuYu5hbyMdLp-MrQ3KkZUVn7hepQtUaBe0eJSCzc